Ми у нашій парафії Святих Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях) мали незабутній тиждень літнього Ораторію Дон Боско або ж ще можна назвати "Веселі канікули з Богом". 

Темою цьогорічного Ораторію стали такі слова "Родина– домашня Церква", бо ж протягом цього року особливим способом роздумуємо над цією темою родини та родинних цінностей. І участь протягом цього тижня щоденно брали понад 100 дітей, які були поділені на чотири команди "Віра", "Надія", "Любов" і "Софія". Кожного дня діти мали можливість брати участь у Службі Божій, слухати катехитичну науку про Святі Таїнства, працювати в групах, змагатися між командами, сценізувати біблійні притчі та танцювати банси.

Покровителем нашого парафіяльного Ораторію є Святий Іван Боско або ж Дон Боско (1815-1888), як його знають у цілому світі. Це святий, який все своє життя присвятив служінню Богові через особливе жертовне служіння молоді і дітям, особливо покинутим і з вулиці. Вже традиційно, при багатьох парафіях Католицької Церкви, молодіжні і дитячі апостоляти відбуваються під покровительством саме цього Святого Молоді, тобто Святого Дон Боско.

Найбільше, що мене вразило протягом цього тижня – це радість дітей, які приходили на Ораторій щодня і жертовність старших молодих осіб, так званих аніматорів (тих, які піклуються про дітей і про їхні душі, є керівниками груп), які терпеливо супроводжували дітей у навчаннях і змаганнях, в іграх та відпочинках, у молитвах та у співах. За цим видно постійну, часто непомітну, але дуже жертовну працю священиків, семінаристів і сестер монахинь, які посвячуються вихованню дітей і молоді протягом року.

На парафії Різдва Пресвятої Богородиці розпочався дитячий табір

Безпосередність і щирість дітей часто доводила до здорового сміху, який важко стримати. Наші діти – це неймовірні особистості.

Вдячність батьків – це також особливий момент, що надихає на подвиги і на нові творчі ініціативи. Це не головне, звичайно, але коли батьки приходять і діляться своїми враженнями про успіхи їхніх або ж краще сказати "наших" дітей, то це дійсно вражає і заставляє задуматися. Скільки батьків і матерів дійсно займається своїми дітьми, турбується про виховання, як інтелектуальне, так і духовне, і з великою вдячністю і повагою відносяться до Церкви, яка організовує такі заходи.

А скільки батьків не вважає за потрібне посприяти, спонукати чи заохотити своїх дітей брати участь у таких тижнях "веселих канікулах", а заспокоюють свою совість різноманітними ґаджетами, планшетами і велосипедами (в літній період). Це правда, що приходить час, коли вже пізно нарікати на своїх дітей, на неспроможність ними керувати чи на інші моменти, бо час, коли, можна було інвестувати в дітей, на жаль, батьки "проспали", не вважали за потрібне прививати любов до Бога і до Церкви. Болить, але ж це все рівно наші батьки і наші діти. На Господа Бога надія.

Оце ми пережили лише один інтенсивний тиждень, а протягом року це щосуботні зустрічі, недільні і святкові богослужіння, ігри, змагання, розваги, спільні молитви, навчання, це щотижневі катехизації, це паломництва і поїздки, це можливість прийти і погратися на майданчику біля храму і в ораторію нашого храму (підвальне приміщення). Діти, які виховуються при Церкві – це діти вільні, безпосередні, це діти, які стараються бути добрими. Це діти, які знають що таке Свята Сповідь і Святе Причастя, це діти, які вміють шанувати тата і маму.

В Підлютому стартували «Веселі канікули з Богом»

Так би хотілося, щоби кожен тато і кожна мама вийшли назустріч Церкві і разом працювали у справі виховання дітей. Дорогі батьки, шукайте християнські табори, ораторії, катехизаційні школи, щоби Ваші діти брали в них участь і так, з допомогою таких цінних заходів, ставали добрими християнами і добрими громадянами нашої України.

Митрополит Андрей Шептицький писав до вірних єпархії у 1939 році: «Найважливіша справа для Церкви, народу й родин, щоб діти були добре виховані. Щоб той обов’язок виховання дітей як слід виконувати, памятайте на мою так часто повторювану раду: спільно молитися рано й увечір вголос. При вас і мала дитина, яка ще нічого не розуміє, привикне до молитви, вслухаючись в слова Отченашу і Символу віри. А кожне слово важливе, кожне слово є дверми до неба. Тому кожне слово нехай буде проказане голосно, виразно, з острахом Божим».

 о. Йосафат Бойко, ВС

 

Консоль налагодження Joomla

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних