- Деталі
Сьогодні — Велика Субота. Цей день у Церкві є днем тиші й очікування. Для учнів Христа то був день великого випробування.
Після хресної смерті й покладення до гробу згадується сходження Ісуса у відхлань («до пекел», але не в пекло у його нинішньому розумінні). Чимало стародавніх текстів описують Христа, який «будить» зі сну смерті до нового життя Адама і Єву, які разом з усім людським родом перебували у відхлані, в Шеолі.
Головну ідею великосуботніх відправ добре відображає тропар, який читається на початку Літургій свв. Йоана Золотоустого і Василія Великого: «У гробі плоттю, а в аді з душею як Бог, в раю ж із розбійником, і на престолі був єси, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, неописаний».
Суботньою вечірнею, яка служиться в поєднанні з Літургією св. Василія, закінчуються страсні відправи і починається святкування Великодня. Устав цього богослужіння подібний до вечірні з Літургією Великого четверга, однак, як зазначає літургіст К. Нікольський, на великосуботній Літургії диякон виголошує єктенії та читає Євангеліє перед плащаницею, а малий і великий входи обходять навколо неї.
Після мирної єктенії катизма не читається, але хор одразу співає «Господи, взиваю я…» зі стихирами на 8, причому воскресні стихири 1 гласу випереджують стихири Тріоді. Після вечірнього входу з Євангелієм співається «Світло тихе», а по ньому одразу читаються 15 паремій зі Старого Завіту, які містять пророцтва про Воскресіння Христове та про спасіння людей через нього.
У ранній Церкві під час цих читань відбувалося хрещення: вірні слухали ці паремії у храмі, а єпископ у баптистерії хрестив катехуменів. Останні стихи у 6 читанні (пісня Мойсея) співаються з приспівом «Заспіваймо Господеві, бо Він славно прославився», а в 15 читанні (пісня трьох отроків) – з приспівом «Господа славте і вихваляйте по всі віки». Після останньої паремії диякон співає єктенію, священик виголошує: «Бо Ти святий єси, Боже наш…», а хор співає замість трисвятого: «Ви, що в Христа хрестилися…», і далі по чину служба св. Василія Великого. Після читання Апостола замість «Алилуя» співається Псалом 81 таким чином: читець виголошує 8 стих псалма: «Воскресни, Боже, судити землю, бо Ти народами всіма володієш», а хор його співає на глас 7.
Потім читець виголошує інші стихи псалма (з 1 по 7), за кожним з яких повторюється вказаний приспів. Наприкінці читець виголошує першу половину цього стиха: «Воскресни, Боже, судити землю», а хор співає його закінчення: «бо Ти народами всіма володієш». Цікаво, що в ХІХ ст. у деяких парафіях РПЦ замість стихів 81 псалма до «Воскресни, Боже, судити землю…» приспівувались наступні: «Христос, нова Пасха, живозаколена жертва, Агнець Божий, що взяв гріхи світу», «Спішили жінки сповістити апостолам: Будьте сміливі і закличте, бо воскрес Господь», «Ангел сповіщав Благодатній: Радуйся, Діво, радуйся; і знову кажу: Радуйся, бо твій Син воскрес на третій день із гробу».
Під час співу псалма та читання стихів священнослужителі переодягаються з темних ризи у світлі (білі), оскільки Євангеліє цього дня сповіщає про Христове воскресіння. Також звичайно в цей час змінюються посні облачення престолу та жертовника. Замість Херувимської пісні на великосуботній Літургії хор співає пісннеспів «Нехай мовчить усяка плоть людська…», який взятий з єрусалимської Літургії св. апостола Якова, а 22 замість «Достойно» – ірмос 9 пісні канону «Не ридай наді мною, Мати…».
Після заамвонної молитви, яку священик читає перед плащаницею, або одразу по відпусті Літургії буває благословення хлібів і вина для поживи вірних: священик обкаджує навколо столик з литійником і читає молитву «Господи, Ісусе Христе, Боже наш…», як звичайно на всенічному, однак називаючи тільки хліби і вино. Якщо на пасхальній утрені відбуватиметься мирування, то благословляється також єлей.
На відпусті великосуботньої Літургії св. Василія Великого згадується добровільне Господнє погребення та сходження до аду [17, с. 155].
Пасхальна ніч і Неділя Воскресіння Господнього — це найбільші християнське свята, перший день тижня, який ми урочисто відзначаємо в кожну неділю протягом року. Апостоли святкували тільки Великдень і кожну неділю, яка, власне, є пам’яткою Пасхальної Ночі. Тільки з плином століть стали з’являтися інші свята і періоди підготування до них, аж поки сформувався цілий літургійний рік. Втім, безумовно незмінним він не залишається. Календар завжди можна переправити, за винятком найголовнішого: дня нашого Спасіння, повернення Бога Живого, який ми відзначаємо вже сьогодні увечері.
За матеріалами CREDO та праці д-на Івана Дутки
