- Деталі
Цими вихідними минає 15 років з того часу, коли в Івано-Франківську кілька ініціативних сімей об’єднались в один рух «Подружні зустрічі». Тодішнім провідником спільноти був о. Роман Кострубій, а засновниками руху стала сім’я Віталія та Світлани Чуйків.
Перші реколекції на Івано-Франківщині були проведені 23-25 березня 2000 року за участю аніматорів з Київського осередку завдяки яким започатковано створення осередку в Івано-Франківську. Значний вклад у створення осередку вклали аніматори Львівського осередку на чолі з Орестом та Оксаною Голубко. Саме завдяки аніматорам зі Львова були проведені перші реколекції Івано-Франківського осередку у 2003 році. Біля витоків руху на Івано-Франківщині були Віталій та Світлана Чуйки, які взяли на себе роль лідерів осередку, а також отець Роман Кострабій. Основні реколекції проводяться у Яремче і Гошеві.
Ми поцікавились в кількох сімейних пар про те, чим сьогодні живе їхня спільнота, чи попонюється вона молодими парами та про перспективи подальшого розвитку руху «Подружні зустрічі» в нашому місті.
Духівник спільноти о. Юрій Прилепський:
На сьогоднішній день ми маємо 20 сімей, які є активними учасниками нашого руху. Зустрічі спільноти проходять в катехитичному приміщенні при Архікатедральному соборі щочетверга. Нещодавно з’явилась практика молитовного читання св. Письма.
Тобто в нашій діяльності, ми прагнемо якомога тісніше єднати сімейні пари з Господом, оскільки Він єдиний є той, хто бажає нам правдивого щастя. Цікаво, що сьогодні диявол старається якнайсильніше нашкодити нашим родинам, оскільки саме в них зроджується той Божий дар віри. Одне з імен злого духа є «Діаблос», що в перекладі означає «той, хто руйнує кільце». Саме на те сімейне кільце сьогодні він спрямовує свої атаки. Тому дуже важливо, щоби наші сім’ї мали тісний контакт з живим Богом.
Засновники спільноти Віталій та Світлана Чуйки:
15 років тому ми почули, що десь в Галицькому районі (табір «Сокіл» - ред.) збиратимуться сімейні пари на реколекції. Ми вперше тоді почули те слово і, не знаючи навіть що воно означає, в компанії з ще однією парою вирушили туди. Так відбулося наше знайомство з цим рухом.
Власне десь тоді зародилася у нас думка, щоби збирати сімейні пари частіше. Нашим духівником був о. Роман Кострубій, а вся спільнота складалась з 5 пар. Це не до порівняння з тим, що, дякувати Богу, маємо сьогодні, коли є місце де збиратись, коли є духівник, який має дуже багато хороших ініціатив, коли є молоді та жваві сім’ї, яким все цікаво – все це дає надію на успішний розвиток руху.
Пригадую на тих перших реколекціях перед нами сиділи такі ж люди, як і ми. Вони були аніматорами з Києва, мали такі ж проблеми, непорозуміння. Але саме тоді ми побачили, що більшість із тих проблем можна і варто вирішувати за допомогою конструктивного діалогу, а не криків чи якихось гнівних слів. Діалог може насправді рятувати наші подружжя від дуже багатьох небезпек та різних «підводних каменів».
Вже 15 років ми є лідерами франківського осередку. За цей час нам вдалося зібрати чималу кількість пар, маємо своїх аніматорів. Головне, мабуть, що ми зрозуміли за цей час – це те, що бути лідером означає служити: служити своїм аніматорам, служити сім’ям, які до нас приходять, служити потребуючим, до яких ми йдемо.
- З якими очікуваннями та мотивами до Вас приходять молоді подружні пари?
На нашу думку, всі пари мають на своїх початках серйозні випробування. На жаль буває так, що хлопець і дівчина зустрічались кілька років, одружуються, беруть шлюб, і за якийсь час просять про розвід, тому що не знайшли вихід із тих певних труднощів, які на них впали. Отож, коли до нас приходять молоді люди, вони, можливо, не так шукають якогось богослів’я чи молитви, як конкретних порад – як їм впоратись в тих чи інших ситуаціях.
У нашій спільноті ми ділимось таким досвідом. Але правда є в тому, що тільки в єдності з Господом можемо всі труднощі здолати.
Додамо, що сім’я Чуйків проживає разом вже 27 рік. На противагу їм ми запросили до слова зовсім молоду сім’ю, яка тільки нещодавно приєдналась до руху, проживаючи разом пів-року. Це сім’я Мар’яна та Оксани Припхан:
Про рух «Подружніх зустрічей» ми дізнались випадково. Йдучи на Службу Божу побачили оголошення про те, що будуть такі реколекції і вирішили піти. Тут всі такі досвідчені і спершу нам було якось ніяково… Однак зараз нам комфортно, бачимо, що не залежно від того стільки часу ви провели у подружньому житті – постійно є над чим працювати.
Ми ще мало-що можемо сказати про сімейне життя, але вже бачимо цікаву річ – подружжя знімає «рожеві окуляри» зі стосунків, адже коли ми зустрічались – все було так прекрасно, ми проводили спільно час, розмовляли, гуляли, а тепер – ми помічаємо більше якихось недоліків одне одного. Це не те, щоби такі серйозні недоліки, але якісь звички, яких раніше не помічали. І це нормально, адже тепер ми пізнаємо ще краще одне одного та маємо можливість за це ще більше любити свою другу половинку.
Часто, коли в сім’ї виникають якісь труднощі, непорозуміння, вони можуть віддалятись одне від одного. Коли насправді, на нашу думку, завжди хтось повинен йти назустріч. В противному випадку нічого доброго з того не буде. Найчастіше, з чим стикаються сьогодні молоді сімейні пари – це, мабуть, якась гордість чи не бажання поступитися. Кожен ставить себе лідером своєї сім’ї та не вважає за необхідність в чомусь робитися нижчим. Якщо так буде тривати довго – заледве така сім’я матиме шанс на успіх.
Ми вважаємо, що сьогодні молодим сім’ям дуже потрібне спілкування – одне з одним та з Богом. Знаємо родини, які кожного дня виділяють час на спільну молитву, тому що вона, на нашу думку, скріплює подружжя.
На запрошення духівника спільноти цьогоріч реколекційні науки в часі Великого посту проводив о. Ярослав Рожак. Священнослужитель також одружений та в цьому році святкує свій ювілей подружнього життя – 10 років. На його думку для того, щоби сім’я мала успіх та можливість розвиватися, обидва її учасники повинні завжди старатися йти на зустріч одне одному.
Отець Ярослав:
На превеликий жаль, сьогодні часто так є, що один із подругів у сім’ї є таким-собі "паразитом", який живе та живиться за рахунок старань своєї другої половинки. Може бути, що чоловік, який має не поганий заробіток, цілими днями проводить на роботі, відтак, повернувшись, умовно кажучи, жбурляє ті гроші своїй дружині зі словами: «На, тільки не чіпай мене!». І це насправді колосальна проблема.
Я дуже радий з того, що можу сьогодні говорити до цих пар, це гарна нагода й собі та своїй сім’ї щось почерпнути. Було б цікаво, на мою думку, якщо б подібні реколекції проводились також для священичих сімейних пар, адже священики маються свої реколекції, їмості також мають свою віднову духа і було б гарно для них спільно щось організувати. Думаю, скоро так і буде.
З нагоди відзначення ювілею спільноти, її духівнику о. Юрій Прилепський подбав про те, щоб перші засновники спільноти та її духівник – о. Роман отримали благословення від Святішого Отця Папи Франциска. Урочисте вручення благословень відбулося у неділю, 25 березня, після спільної молитви Божественної Літургії.
Розмовляв д-н Володимир Лукашевський
Довідково
Спільнота Подружні зустрічі – це один з напрямів душпастирської роботи Вселенської Церкви з родинами. Головною метою Міжнародного реколекційного руху Подружні зустрічі є піклування про єдність і тривалість подружжя згідно з вченням Церкви, через пошук шляхів, якими можна цього досягти.
Подружні зустрічі мають за мету поглиблення і поліпшення взаєморозуміння між чоловіком і дружиною, а також допомагають зрозуміти релігійну суть їхнього подружнього життя. Програма проведення таких зустрічей є унікальною.
Запропонована форма діалогу дозволяє чоловікові і дружині глибше пізнати одне одного, розв’язати конфлікти і вибачити образи. Завдяки цьому подружжя зміцнюється зсередини, а від міцності і єдності подругів у великій мірі залежать відносини батьків і дітей та стосунки з іншими людьми.
Діяльність спільноти Подружні зустрічі сприяє досягненню повноти християнського життя і досконалої любові, здійсненню покликання кожної людини до святості через Тайну Подружжя.
Засновниками спільноти Подружні зустрічі, як місцевого руху у Польщі, а згодом і міжнародного та мирянського руху у Церкві є Ірена і Єжи Гжибовський, хоча ініціатором перших зустрічей, що розпочались у травні 1977 року в населеному пункті Ласки недалеко від Варшави, був Станіслав Богушевський (Boguszewski Станіслав, пом. 1980), який прибув з Канади саме для того, щоб привезти цю добру ідею і започаткувати такі подружні зустрічі на Європейському континенті.
Міжнародна спільнота Подружні зустрічі об’єднує 42 осередки у 9 країнах Центральної та Східної Європи. До 2009 р., впродовж 30-ти років існування цього руху, відбулося майже 1500 реколекцій за участю 14000 подружніх пар.
В Україні цей рух започатковано у січні 1999 році у Києві на парохії Св. Миколая Чудотворця, що на Аскольдовій Могилі. Відтоді створено осередки у Києві, Тернополі, Івано-Франківську, Львові. Вони долучають до реколекцій подружні пари з інших регіонів України.
15 січня 2009 році Статут Міжнародного руху Подружні зустрічі був затверджений Апостольською столицею.
Більше про Рух можна дізнатися за ПОСИЛАННЯМ
